Українська мова, мова барвінкова

                                                                  

                У світі налічується близько трьох тисяч мов, і серед них, ніби запашна квітка в чудовому букеті, - українська мова. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнані світом. 9 листопада в день вшанування пам'яті преподобного Нестора-Літописця  ми відзначаємо День української писемності та мови.

 Свято, як і Міжнародний конкурс з української мови, спрямоване на підтримку рідної мови, з метою привернення уваги світового українства до необхідності її вивчення і розвитку, популяризації української мови, та, водночас,  демонстрації її краси і багатства, літературної довершеності. Це свято гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадського світогляду.      

      Мова - найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства переконливо доводить, що занепад мови - це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою - сильною і високорозвиненою стає нація і держава.
         Мова - це серце нації і канва, на якій людина вишиває узори свого буття. Мова – це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, своє минуле і майбутнє. Мова - це невичерпна духовна скарбниця, до якої народ безперервно докладає свій досвід, розум і почуття.

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

 

З нагоди  Дня української писемності та мови у  бібліотеці оформлено   перегляд літератури «Мова барвиста, мова багата, ніжна і тепла як батьківська хата».

 

 

 

 

 Хочеться стати на коліна перед рідною мовою - мовою Матері моєї - і благати її повернутися до рідної хати, возродитися, забуяти нетлінним скарбом, віщим і вічним  Словом від лісів - до моря, від гір до степів...