Невиплакані сльози України

                                              

Не забудеться ніколи

Те голодне лихо

Й ті роки, що в Україні

Люди помирали тихо

     Щороку, з 26 листопада 1998 р. у четверту суботу листопада в Україні відзначають «День пам'яті жертв голодоморів».
      Три Голодомори, що їх зазнала Україна під час панування комуністичного режиму, це найжорстокіші заплановані злочини в історії людства. Ніякі війни та нищення народів не можуть зрівнятися з масштабністю жертв українського населення, що жило в країні з найродючішими ґрунтами, на землі своїх предків і зуміли завдяки праці на землі домогтися достатку.

                    Голодомор в Україні 1921-1923 рр. – масовий голод у південних областях України, спричинений вивезенням радянською владою хліба з України, на тлі посухи та неврожаю на півдні України. Голод 20-х років висвітлювались в радянських засобах масової інформації та історичній літературі на відміну від ще страшнішого Голодомору 1932-1933 років, який став національною трагедією українського народу. Голодомор в Україні був добре продуманий, про це свідчить політичне рішення не визнавати голоду і не допустити на Україну хлібну допомогу із Заходу.

  

Вмирали сім’ї, вимирали села...
Бо все забрали, що народ зростив.
Статистика доволі невесела...

                  Страшні Голодомори в Україні, які були організовані більшовицькою владою в 20-30-х роках, виявилися не останнім випробуванням на виживання для нашого народу. Черговою спробою винищення українців був голод 1946-1947 років. 1946 рік був неврожайним, давалася взнаки і повоєнна розруха, але того збіжжя, що вродило на українських ланах, вистачало, аби не допустити нового Голодомору.

                        Однак, відбулася чергова людоморська війна проти таких працьовитих, мирних і цілком безневинних громадян. Це був голод - штучно організований, масовий геноцид, свідомо спрямований на остаточне винищення українського народу. Вкрай знесилене, морально роздавлене селянство підкорилося й надалі беззастережно виконувало будь-які забаганки влади. Він практично знищив старе українське село з його багатими народними традиціями. Замість нього з’явилося колгоспне село, яке не протистояло радянській владі.

Дорослі мерли, старики і діти –
Це геноцид кривавої руки.
Щоб наш народ нескорений здолати,
Що прагнув волі і в борні стояв.
Його рішили в чорнозем загнати,
Щоб голову вже більше не підняв.

 

На протязі декількох днів для користувачів бібліотеки представлено перегляд літератури 
«Невиплакані сльози України»

 

Голодомор... страшне це слово
В свідомість вкарбувалося навік.
Так дай же Боже, щоб такого
Не знав ніколи чоловік.