Володар художнього слова

Так можна назвати відомого українського поета, автора блискучих новел, талановитих романів, чудових віршів Андрія Пилиповича М'ястківського. Весь його творчий доробок втілився у понад сорок книжок поезії та прози, в численних текстах пісень і перекладів.

Він був не тільки гарним поетом та прозаїком, а й цікавим співрозмовником, неперевершеним оповідачем, великим знавцем фольклору.

Народився Андрій М'ястківський у селі Соколівці, Крижопільського району, Вінницької області.  В усіх документах датою його народження позначено 14. 01. 1924, хоч насправді мама подарувала йому життя 13 грудня 1923 року, якраз на Андрія Первозванного, тому й назвали його Андрієм. Там, у Соколівці, пройшло його дитинство, там закінчив він школу. Рано відчув потяг до слова.

Поет, прозаїк, драматург, перекладач. 1939 року після семирічки вступив до Тульчинської фельдшерсько – акушерської школи, навчання в якій перервала війна. З квітня 1944 до травня1945 –на фронті , брав участь у боях як солдат – автоматник, згодом був працівником дивізійної газети. Демобілізувався 1946, наступного року закінчив згадану школу в Тульчині. Працював фельдшером, а з 1953 – учителем в рідному селі. В 1953–1960рр. навчався заочно на філологічному факультеті Вінницького педагогічного інституту.

.

Друкуватися почав ще до війни. Та в творчій біографії письменника була велика перерва, про яку сповістив не дзвінок, а бомби й гарматні постріли. Солдат М'ястківський пройшов війну в роті фронтової розвідки, а це означає, що він воював на передовій, а частіше — в тилу ворога. За бойові заслуги він був нагороджений медаллю «За відвагу», ще й дослужився до найвищого солдатського звання — єфрейтор, чим дуже пишався.

         Після війни Андрій Пилипович продовжив навчання в Тульчинській фельдшерській школі. Якийсь час працював сільським фельдшером, а потім вступив на заочне навчання до Вінницького педінституту. Вчителював, а коли одна за одною стали з'являтися його збірки для дітей і дорослих, перейшов на редакційно-видавничу роботу.

      Своєю письменницькою долею Андрій М'ястківський завдячує Миколі Руденкові, який «віднайшов» його свого часу в глушині на Вінниччині, забрав у сільського фельдшера писані від руки вірші, привіз їх до Києва, сам власноручно передрукував на своїй друкарській машинці і відніс до видавництва. Так ще в 1955 році з'явилася перша книжка поета «Над Бугом-рікою».

 

      Андрій М'ястківський — відомий автор блискучих новел, талановитих романів, чудових віршів. Писав для дітей і дорослих. Весь його творчий доробок втілився у понад сорок книжок поезії та прози, в численних текстах пісень і перекладів (з білоруської, молдавської, румунської та інших мов). Але слава, почесті, нагороди (до яких він був байдужий) його дивовижно обминали. Удостоєний лише Літературної премії імені Володимира Сосюри.

Був членом Вінницького обласного літоб’єднання. 1955 року перейшов на редакторську роботу у видавництво «Молодь» у Києві. Згодом працював у інших видавництвах та редакціях журналів. Перший вірш надрукував 1983 року у вінницькій обласній газеті «Молодий більшовик». Перша поетична збірка «Над Бугом –рікою» вийшла 1955р. У наступні роки видав книги лірики: «Там, серед поля» (1958), «Обрій» (1959), «Тятива» (1963), «Переселення зірниць» (1972), «Дорога через молодість»(1973), «Руки над колосками (1977), «Пізня райдуга» (1984), «Мелодія високої трави» (1988) та інші.

Ряд віршів було покладено на музику. Особливої популярності набули пісні «На калині мене мати колихала» та «Підкручу я чорнії вуса» (муз. В. Верменича).

Пише вірші для дітей, які склали 13 збірок: «Киця прокидається», «У роботі щохвилини помагають нам машини» (1959), «Буслові імена» (1968), «Яблука для мами» (1969), «Острів Зеленого Селезня» (1972), «Кличемо горличку» (1979), «Живе дзеркальце» (1984) та інші.

А.П.М’ястківський –автор романів «Жито на камені» (1960), «Місяць вересень» (1965), «Земля –не мачуха» (1974), «Іван Отара», «Лють» (1996), повістей «Вирій» (1965), «Хлопці з Бубни» (1967), «червоні черешні» (1971), «Через вогонь» (1971; про академіка Д.Заболотного), «Фет – Фрумос і Котигорошко»

(1978), книг новел і образків: «При світлі соняшників» (1967), «Айстри минулої осені» (1981), «Після п’яного дощу» (1989) і п’єс: «Донька Білої Берези» (1970); йшли на сцені Вінницького обласного театру ляльок 1975), “Бенгальський килим» (1980), низки перекладів з білоруської, єврейської, румунської, таджикської та інших мов. Член СПУ з 1955р.

17 листопада 2003 року А.П.М’ястківський помер.

             У бібліотеці до річниці народження місцевого письменника було проведено літературну пятихвилинку "Таємниця вогню творчості А.П. Мястківського"