Улюбленець дітвори

                     Так сміливо можна назвати відомого українського дитячого поета - Платона Воронька, адже на його віршах виростають цілі покоління української малечі.
                Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, мовби вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...» та багато-багато інших. Поет весело і дотепно розповідає в них про дитячі пригоди, про кумедні витівки звірят, лагідно навчає малят бути чемними і добрими, працьовитими і турботливими, плекає в дитячих серцях любов до рідного краю.

Платон Воронько народився 1 грудня 1913 р. в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті. Біографія його – справді народна. П. Воронько вчиться в Харківському автошляховому інституті, після закінчення якого їде до Таджикистану, де й працює за фахом. У 1935 р. його призивають до Червоної Армії. Демобілізувавшись, майбутній поет повертається на Сумщину, деякий час вчителює, а 1937 р. вступає до Літературного інституту ім. М. Горького. 1939 р. добровольцем їде на фінський фронт, де воює разом з своїми товаришами по інституту.

І під час навчання в інституті, і в проміжках між боями П. Воронько писав вірші, але не публікував їх. Зате деякі вірші його, написані в походах, стали піснями. 1944 р. виходить перша книжка віршів "Карпатський рейд", книжка поета-партизана, складена з віршів, створених у бойових походах – "від Путивля до Делятина". Вірші "Карпатського рейду" писалися в дусі народнопісенному.

       Чи не найбільший успіх серед ліричних творів припав на долю вірша "Я той, що греблі рве", написаного невдовзі по війні, – він став хрестоматійним. У творчому розвитку П. Воронька цей вірш ніби завершував один і започатковував другий етап, межу між якими можна умовно означити кінцем 50-х років.

Платон Воронько є автором понад 30 збірок віршів і поем та великої кількості книжок і книжечок для дітей. Водночас він був відомим громадським діячем — обирався депутатом Верховної Ради УРСР десятого та одинадцятого скликань.

Страшний супутник людства

У 1988 році Всесвітня орга­нізація охорони здоров'я оголосила 1 груд­ня Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. Це пов'язано з тим, що синдром набутого імуно­дефіциту (СНІД) набув масштабів пандемії. Нині 42 мільйони осіб живуть, будучи інфі­кованими ВІЛ/СНІДом. Найбільше від поширен­ня цього найнебезпечнішого захворювання страждає молодь. 70% інфікованих - молодь віком від 15 до 29 років.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом уперше відзначався 1 грудня 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охо­рони здоров'я усіх країн прозвучав заклик до терпимості і розширення обміну інформацією по ВІЛ/СНІДу. Особливо боляче стає на душі, коли бачиш, як зовсім малі діти повинні роз­плачуватися власним здоров'ям за помилки своїх безвідповідальних батьків. Сьогодні в Україні нараховується більше 6000 ВІЛ-інфікованих дітей.

ВІЛ - це вірус імунодефіциту людини, відкритий через два роки після виявлення перших хворих. ВІЛ відкрили в 1983 році Барра-Синусіта та Люк Монтаньє. З моменту проникнення вірусу в клітину по­чинається період ВІЛ-інфекції, який може тривати 7-10 і більше років, а з моменту ак­тивації вірусу починається хвороба - СНІД (1-3 роки).

Вірус імунодефіциту уражує клітини імунної системи, у першу чергу Т-лімфоцити, В-лімфоцити, макрофаги, де­які клітини ЦНС.

За останні роки кількість хво­рих зросла порівняно з 2000 роком більш ніж у 4 рази, смертність - у 3,8 разів. Тривалість життя ВІЛ-інфікованої особи, яка не ліку­ється, в Україні складає 5-8 років, хворих на СНІД - 1-2 роки. Щоденно в Україні реє­струється 39 нових випадків ВІЛ-позитивних осіб і 8 помирає від Сніду.

Тому, для детальнішого ознайомлення читачів бібліотеки з цією хворобою, в бібліотеці проведено годину спілкування «СНІД : лабіринт страху чи шлях до життя ?»
 

Ольга Кобилянська - царівна української літератури

27 листопада - 150 років з дня народження Ольги Юліанівни Кобилянської (1863 - 1942), українскої письменниці, громадсько-культурної діячки.

«Усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі!»

О.Кобилянська

Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863р. в містечку Гумора (тепер це територія Румунії) в урядничій знімченій сім'ї. У великій родині Кобилянських четверо вчились у гімназії, згодом двоє з них стали юристами, один — військовим, а Ольга, як і її сестра Євгенія, мали стати добрими господинями, матерями, займатися хатніми справами. І тому, що батьки не мали змоги дати належної освіти всім дітям, і тому, що за тодішньою неписаною традицією інтереси жінки повинні були обмежуватись трьома німецькими «К»: Kuche, Kirhe, Kinder, тобто кухнею, церквою та дітьми.

Початкову шкільну освіту доповнювала самостійною працею та широкою лектурою.

«Ще дівчинкою, 13—14 років, — писала О. Кобилянська, — я почала писати вірші. Чогось мені бракувало, недоставало в душі. Чимось була вона часами переповнена, а часами повна туги і смутку... Рівночасно з тим я бралася за олівець...»

Заохочували молоду письменницю до літературної праці, допомагали розширювати кругозір її подруги Софія Окуневська — перша українська жінка-медик — та Августа Кохановська — художниця. Цей жіночий тріумвірат шукав свого ідеалу в житті, цікавився мистецтвом, прагнув вирватися із сірої буденщини.

Переїзд до Чернівців, де пройшли всі подальші роки письменниці, сприяв її подальшому ідейно-культурному розвитку, тут налагодилися її зв'язки з тодішніми виданнями «Зоря», «Народ», з їх видавцями і редакторами — І. Франком, М. Павликом, Лесею Українкою, М. Коцюбинським, О. Маковеєм, дружба з яким згодом переростає в нерозділене з його боку кохання.

З іменем О. Кобилянської в українській прозі пов'язане опра­цювання нової теми — долі освіченої дівчини, яка не може зми­ритися з бездуховністю міщанського середовища. Кожен твір пись­менниці вражав поетичністю, витонченістю й глибиною зображен­ня характерів, особливо жіночих. За це дослідники літератури називають її твори енциклопедією жіночої душі.

Твори О. Коби­лянської ще за її життя було перекладено на європейські мови: німецьку, болгарську, чеську, російську, її ідеал — жінка освіче­на, інтелігентна, прогресивних поглядів, з високими духовними запитами, вільна у виборі роду занять, любляча й ніжна. Саме такою була й сама письменниця.

Ольгу Кобилянську називали гірською орлицею за горде серце, пишною трояндою в саду української літератури — за яскраву мета­форичність художнього бачення. Сама ж письменниця називала себе скромно і просто — «робітницею свого народу», бо понад 55 років свого життя віддала літературі.

Особлива увага до проблем жіноцтва, становища жінки в родині g суспільстві зумовлена світом внутрішніх переживань, думками самої 0. Кобилянської, для якої література була виходом у широкий світ.

Перші вірші та оповідання О. Кобилянська писала німецькою мовою, вони засвідчили багатий духовний світ молодої письменни­ці, її спостереження і почуття, винесені з реальної дійсності. Роз­глянемо в хронологічній послідовності твори письменниці за їх те­матикою.

1892 — повість «Людина» (на основі переробленого оповідання «Вона вийшла заміж», що було написане німецькою мовою) — тема молодої, ерудованої дівчини, яка не хоче жити тим життям, яким живуть п подруги в провінції.

1895 — повість «Царівна» — дослідження внутрішнього життя дівчини, котра, відстоюючи свої переконання, знаходить силу по­кинути родину і самій заробляти свій хліб. Втілення гідності жін­ки, що усвідомила власне право на рівність.

1896 — новела «Битва» — трагічна загибель лісу від рук люди­ни; сила природи не може зупинити її нищителів. Душевні пережи­вання авторки з приводу описаного, заклик до захисту довкілля.

1897 — новела «Некультура» — єдність людини і природи. Лю­дина — коваль свого щастя.

1898 — новела «Меланхолійний вальс» (так само як і написана 1895 року новела «Фантазія-експромт») — тема ролі мистецтва в житті людини; вплив мистецтва на формування духовного облич­чя особистості.

1902 — повість «Земля» — людина і земля. Влада землі над лю­диною. Показ нелегкого життя селянина в триєдиному вимірі — соціальному, національному, психологічному.

1909 — повість «У неділю рано зілля копала»— гімн високому людському почуттю — коханню.

1915—1917 — оповідання «Юда», «Назустріч долі», «Лист засу­неного вояка до своєї жінки» — крик болю й гніву, викликаного сильницькими картинами смерті ні в чому не винних людей.

 

Твори Ольги Кобилянської в Інтернеті
 

Кобилянська, О. Твори: Природа; VALSE MELANCOLIQUE; Царiвна; ЧЕРЕЗ КЛАДКУ; ЛЮДИНА; СЛОВО ЗВОРУШЕНОГО СЕРЦЯ; В неділю рано зілля копала; Земля; IMPROMTU PHANTASIE: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/author/kobylanska.html - Загол. з екрану. – Мова: укр.

Кобилянська, О. В неділю рано зілля копала: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим доступу: http://alltxt.org.ua/ukr-lit/627-kobilyanska_olga/6686-v_nedilyu_rano_zillya_kopala_txt.html- Загол. з екрану. – Мова: укр.

Кобилянська, О. Земля: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим доступу: http://alltxt.org.ua/ukr-lit/627-kobilyanska_olga/6687-zemlya_txt.html - Загол. з екрану. – Мова: укр.

Кобилянська, О. Людина: скорочено, стислий переказ, виклад змісту: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/kratko/printout.php?id=15&bookid=0 - Загол. з екрану. – Мова: укр.

Кобилянська, О. Людина: скорочено, стислий переказ, виклад змісту: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/kratko/printout.php?id=15&bookid=0 - Загол. з екрану. – Мова: укр.

Кобилянська, О. Слово зворушеного серця: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим доступу: http://alltxt.org.ua/ukr-lit/627-kobilyanska_olga/6689-slovo_zvorushehttp://alltxt.org.ua/ukr-lit/627-kobilyanska_olga/6685-cherez_kladku_txt.htmlnogo_sercya_txt.html - Загол. з екрану. – Мова: укр.

Кобилянська, О. Царiвна: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим доступу: http://www.lib.ru/SU/UKRAINA/KOBILYANS_KA/carevna.txt - Загол. з екрану. – Мова: укр.

Кобилянська, О. Через кладку: [Електронний ресурс] - Електрон. текст. – Режим доступу: http://alltxt.org.ua/ukr-lit/627-kobilyanska_olga/6685-cherez_kladku_txt.html - Загол. з екрану. – Мова: укр.

 

 

Невиплакані сльози України

                                              

Не забудеться ніколи

Те голодне лихо

Й ті роки, що в Україні

Люди помирали тихо

     Щороку, з 26 листопада 1998 р. у четверту суботу листопада в Україні відзначають «День пам'яті жертв голодоморів».
      Три Голодомори, що їх зазнала Україна під час панування комуністичного режиму, це найжорстокіші заплановані злочини в історії людства. Ніякі війни та нищення народів не можуть зрівнятися з масштабністю жертв українського населення, що жило в країні з найродючішими ґрунтами, на землі своїх предків і зуміли завдяки праці на землі домогтися достатку.

                    Голодомор в Україні 1921-1923 рр. – масовий голод у південних областях України, спричинений вивезенням радянською владою хліба з України, на тлі посухи та неврожаю на півдні України. Голод 20-х років висвітлювались в радянських засобах масової інформації та історичній літературі на відміну від ще страшнішого Голодомору 1932-1933 років, який став національною трагедією українського народу. Голодомор в Україні був добре продуманий, про це свідчить політичне рішення не визнавати голоду і не допустити на Україну хлібну допомогу із Заходу.

  

Вмирали сім’ї, вимирали села...
Бо все забрали, що народ зростив.
Статистика доволі невесела...

                  Страшні Голодомори в Україні, які були організовані більшовицькою владою в 20-30-х роках, виявилися не останнім випробуванням на виживання для нашого народу. Черговою спробою винищення українців був голод 1946-1947 років. 1946 рік був неврожайним, давалася взнаки і повоєнна розруха, але того збіжжя, що вродило на українських ланах, вистачало, аби не допустити нового Голодомору.

                        Однак, відбулася чергова людоморська війна проти таких працьовитих, мирних і цілком безневинних громадян. Це був голод - штучно організований, масовий геноцид, свідомо спрямований на остаточне винищення українського народу. Вкрай знесилене, морально роздавлене селянство підкорилося й надалі беззастережно виконувало будь-які забаганки влади. Він практично знищив старе українське село з його багатими народними традиціями. Замість нього з’явилося колгоспне село, яке не протистояло радянській владі.

Дорослі мерли, старики і діти –
Це геноцид кривавої руки.
Щоб наш народ нескорений здолати,
Що прагнув волі і в борні стояв.
Його рішили в чорнозем загнати,
Щоб голову вже більше не підняв.

 

На протязі декількох днів для користувачів бібліотеки представлено перегляд літератури 
«Невиплакані сльози України»

 

Голодомор... страшне це слово
В свідомість вкарбувалося навік.
Так дай же Боже, щоб такого
Не знав ніколи чоловік.

 

 

Хлібне поле - моя ти доле

Коли любов не має меж,
Коли душа не знає втоми,
Коли Землею ти живеш -
Праця твоя стає святою!

З давніх-давен Україна славилася добрими, талановитими та працьовитими людьми. А наш край завжди був відомий не лише чорноземами, а й людьми, які плекають на рідній землі найсвятіший із всіх скарбів – хліб

Хліб потрібно шанувати!

Хліб - усьому голова

 

В давнину говорили: «Як людина ставиться до хліба – така у нього і душа». Тож, недаремно, нашу Україну називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут, є великими працелюбами, які вміють обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. У нас на Україні ведеться так, що хліб у хаті – то багатство, сіль – гостинність і щирість.

Земле моя! У тобі хліборобське завзяття…

Земле моя! Нема більшої радості, щастя,

Коли сонцем цвіте паляниця в руках сіяча

В усі часи, напружена хліборобська праця була і залишається запорукою розвитку держави, її процвітання. Не покидає землероба щоденна турбота про те, як вродить нива, чим вона сплатить йому за невтомну працю, постійні думи та тривога, що супроводжують трударя від першої весняної борозни до дозрівання колоса. Селянська праця безперервна, як саме життя.

Тож, восени, коли землю вкриває жовте листя, коли зібрано врожай, а комори та стодоли заповнені збіжжям, ми відзначаємо свято працівників сільського господарства.

Відзначення Дня працівників сільського господарства – це справді всенародне свято, визнання державою звитяжної хліборобської праці на благо України, це хвала мозолястим рукам селян, що знають справжню ціну хлібу! Але це ще й свято, що традиційно підсумовує кропітку працю аграріїв, завершує сповнений хвилюваннями і турботами про урожай хліборобський рік.

Там пісня ллється, радісна й проста,

Де простяглись хлібів дозрілі гони,

Де гримотять комбайнові загони,

Збираючи пшениці і жита

 Зі святом вас, дорогі трудівники села! Нехай не переводиться селянський рід на українській землі, а праця відданих їй трударів буде належно поцінованою. Велика подяка вам за любов до землі, терпіння і витримку. Хай і надалі рясно колосяться щедрими врожаями ваші ниви, хай втілюються в життя ваші плани, задуми та сподівання на радість вашим рідним, на благо розквіту рідної України та піднесення добробуту всього українського народу. Хай обходять вас стороною природні стихії, а Ваші родини живуть у сімейному затишку, щасті, благополуччі та при доброму здоров'ї! Нехай нива щедро колоситься, здоров’я міцніє, а трудові успіхи примножуються. Добрих вам засівів, рясних сходів та щедрих ужинків!
 

Українська мова, мова барвінкова

                                                                  

                У світі налічується близько трьох тисяч мов, і серед них, ніби запашна квітка в чудовому букеті, - українська мова. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнані світом. 9 листопада в день вшанування пам'яті преподобного Нестора-Літописця  ми відзначаємо День української писемності та мови.

 Свято, як і Міжнародний конкурс з української мови, спрямоване на підтримку рідної мови, з метою привернення уваги світового українства до необхідності її вивчення і розвитку, популяризації української мови, та, водночас,  демонстрації її краси і багатства, літературної довершеності. Це свято гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадського світогляду.      

      Мова - найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства переконливо доводить, що занепад мови - це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою - сильною і високорозвиненою стає нація і держава.
         Мова - це серце нації і канва, на якій людина вишиває узори свого буття. Мова – це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, своє минуле і майбутнє. Мова - це невичерпна духовна скарбниця, до якої народ безперервно докладає свій досвід, розум і почуття.

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

 

З нагоди  Дня української писемності та мови у  бібліотеці оформлено   перегляд літератури «Мова барвиста, мова багата, ніжна і тепла як батьківська хата».

 

 

 

 

 Хочеться стати на коліна перед рідною мовою - мовою Матері моєї - і благати її повернутися до рідної хати, возродитися, забуяти нетлінним скарбом, віщим і вічним  Словом від лісів - до моря, від гір до степів...

 

 

 

 

 

 

Осінні канікули у бібліотеці

    Осінь, осінь... Лист жовтіє.
З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте
Опадає з кленів листя.
Діти ті листки збирають,
У книжки їх закладають.
Наче човники, рікою
Їх пускають за водою.
З них плетуть вінки барвисті -
Червонясті, золотисті.

           Після літніх канікул школярі ще сповнені сил та енергії, але з нетерпінням чекають осінніх канікул з пригодами, неймовірними розвагами, цікавим дозвіллям в компанії своїх друзів.

      У бібліотеці двері завжди відчинені для читачів.

     Тут вони не тільки можуть прочитати цікаві пізнавальні книги, користуватись комп’ютером, а й проводити свій вільний час  створюючи вироби своїми руками.

   Під час канікул бібліотека гостинно приймала читачів. З відвідувачами було проведено :

КОНКУРС "ОСІННІ ФАНТАЗІЇ"

 

 

 

Осінні канікули для дітей – це ще одна можливість не лише відпочити, а й більше уваги приділити своїм захопленням.