Розквітай же, рідна українська мово!

          Мово рідна! Мово невмируща!

 

         Нездоланна в просторі віків!

 

        Ти потрібна нам, як хліб насущний,

 

        Як дарунок вічний прабатьків.

                   

      Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

      Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Мова не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – МОВА.

       «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.

     У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна. Як не існує веселки без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов, однією з кращих квіток якого є наша українська мова .Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Тому, щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це свято саме тієї мови, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо.

     Наша мова сягає своїм корінням у глибоке минуле. Ще в ХV-ХVІІ ст. судове й державне листування велося українською мовою. Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, Німеччині, Аргентині, Венесуелі, Парагваї, Греції, Китаї (близько 40 країнах світу). Історію, географію, літературу та мову України вивчають у 28 коледжах та університетах США.

Квіти - прекрасний дарунок природи

         Найкращим і найдоступнішим засобом для пізнання барв та кольорів нашого життя є квіти. Щодня, відволікаючись від суєти та проблем, ми маємо надзвичайну можливість зануритися в казкову планету – планету рослин. Живі квіти, що приносять нам стільки позитивних емоцій і настрою, є невід'ємною частиною життя людини. Вони з давніх часів супроводжують і прикрашають життя та побут людини. Доглядаючи за кімнатними квітами, ми відпочиваємо, отримуємо задоволення від роботи і просто задоволення та насолоду.      

        У нашій бібліотеці відбулося засідання групи квітникарів під назвою

« Догляд за кімнатними квітами» .

      Зокрема їх зацікавила розповідь про догляд за квіткою , яка має чудову назву – дерево життя або товстянка.

        Товстянка портулакова - або Грошове дерево чи дерево життя - деревоподібна рослина до 1 м у висоту має темно-зелене листя із червоною облямівкою по краю. Листя до 5 см довжиною і 2,5 см шириною. Утворює повітряне коріння, які спочатку білуваті, потім буріють. Цвіте невеликими білими або рожевими квітками. Цю рослину можна зустріти і під іншою назвою - як товстянку сріблисту або товстянка овальна . Вона не вимоглива до прямого сонця й добре росте біля будь-яких вікон.

Температура: Помірна. Взимку період спокою при температурі 8-12°С, при сухому утримуванні. Зимовий мінімум 7°С. Влітку краще утримувати під відкритим небом на балконі або в саду. При зимівлі в теплих умовах втрачає лисття і декоративну привабливість.

Освітлення: Яскраве інтенсивне освітлення, із прямими сонячними променями. Товстянки люблять багато світла і сонця і взимку і улітку.

Полив: Помірний навесні і влітку, з осені скорочується, і взимку практично не поливають.

Добриво: З кінця весни до середини літа підгодовують спеціальним добривом для кактусів і інших товстолистових один раз на місяць.

Вологість повітря: Товстянки стійкі до сухого повітря, але періодичне обприскування зовсім не зашкодить і буде мати гігієнічні цілі.

Пересадження: Ґрунт - 1 частина дернової, 1 частина листовий, 1 частина торф'яної землі, 1 частина піску і цегловий пил. Для дорослих і старих рослин дерновий ґрунт становить 2 частини. Пересаджуються молоді рослини щорічно, старі через рік. Після пересадження полив дуже обережний - потроху, щоб не викликати загнивання корінців. Корисно додавати в ґрунт крихти цегли і шматочки березового вугілля.

Розмноження: Листочками і стеблами. І листя, і стебла підсушують. Також розмножують насінням, але набагато рідше

День Святого Валентина. Історія виникнення.

 

     Традиція відзначати День всіх закоханих, він же День святого Валентина, прийшла до нас із Заходу. У цей день закохані дарують один одному подарунки, зізнаються в коханні і, звичайно ж, обов’язково дарують один одному спеціальні листівки — валентинки. Цікава історія виникнення цього свята. Існує красива легенда про походження Дня всіх закоханих. Згідно з цією легендою, римський імператор Клавдій II, який жив у третьому столітті нашої ери, був противником шлюбних союзів, так як вони заважали його легіонерам добре воювати. Тому імператор видав указ, що забороняє одружуватися. Священик Валентин, всупереч указу, продовжував таємно вінчати закоханих, за що був кинутий у в’язницю і засуджений до смертної кари. Дочка тюремника, побачивши Валентина і дізнавшись його історію, закохалася в нього. Священик відповів їй взаємністю.Оскільки бачитися вони не могли, закохані спілкувалися за допомогою листування. У день страти, 14 лютого 270 (за іншими даними 269) року, священик послав своїй коханій останню записку з підписом «Від Валентина». За іншою версією легенди про походження свята всіх закоханих, начальник в’язниці, в яку був посаджений Валентин за свої «злочинні» діяння, дізнався про цілющі здібності ув’язненого і привів до нього свою сліпу дочку Джулію. У день страти Валентин написав Джулії прощальне любовний лист. Отримавши записку, дівчина виявила всередині неї жовтий шафран і сталося диво — вона прозріла. Під ім’ям святого Валентина відомо кілька ранньохристиянських святих мучеників. Одним з них був Валентин — римський священик, якого стратили близько 269 року н.е. Ще один відомий святий Валентин — це єпископ Інтерамни. Цей святий був відомий своїми чудовими зціленнями. Був страчений за те, що звертав в християнську віру сина градоначальника. Можливо, в легенді згадується саме цей святий. Свято 14 лютого в пам’ять обох святих встановлено в 496 році папою Геласієм I. Вже в наш час, в 1969 році, в результаті реформи богослужіння святий Валентин був вилучений з літургійного календаря католицької церкви (разом з іншими римськими святими, відомості про життя яких суперечливі і недостовірні). Католицька церква 14 лютого вшановує пам’ять святих Кирила і Мефодія . Православна церква відзначає пам’ять Валентина, пресвітера Римського 6 (19) липня. Згідно з однією з легенд, коріння Дня всіх закоханих йдуть до часів язичництва. Вважається, що «попередниками» цього свята були так звані Луперкалії — свято достатку і еротизму. Луперкалії влаштовувалися в Стародавньому Римі на честь богині «гарячкової» любові Юнони Фебруати і бога-покровителя стад Фавна (Луперка) 15 лютого. Юні дівчата писали любовні записки чоловікам і складали їх в спеціальну урну для жеребу. Чоловік, вийнявши таку записку, повинен був доглядати за тією, хто її написав. В цей день чоловіки шмагали зустрічних жінок батогами, зробленими зі шкіри жертовного козла. Це мало сприяти плодючості жінок, тому вони з радістю підставлялися під удари. Папа Геласій I у 494 році н.е. «пересунув» святкування Луперкалій з п’ятнадцятого на чотирнадцяте лютого. Таким чином, Луперкалії збігалися з днем вшанування святого Валентина. Незабаром святкування Луперкалій зійшло нанівець. Святкування Дня всіх закоханих саме в лютому пов’язують також з початком шлюбного періоду у птахів. Вважалося, що якщо в цей час укласти шлюбний союз, то він буде довгим і щасливим. Традиційно вважається, що свято на честь закоханих прийшов в країни колишнього СНД із Заходу. Проте святкування, в якійсь мірі схожі з римськими Луперкалії, здавна були і на Русі. Так на Русі з давніх часів святкувався день Купали, який припадає на 7 липня, точніше на ніч з 6 на 7 липня, за старим стилем на ніч з 23 на 24 червня. Свято було присвячено дню літнього сонцестояння і язичницького слов’янського бога сонця Купали. У цей день вшановували Сонце, зрілість літа і зелений покіс. Молоді люди оперізувались перев’язами з квітів, на голову одягали вінки, водили хороводи, співали пісні. Пізніше, у зв’язку з прийняттям християнства на Русі, цей язичницький свято був замінений на вшанування пам’яті Іоанна (Івана) Хрестителя, адже день Різдва Іоанна Крестіля збігся з язичницьким святом Купала. За святом закріпилася назва «Івана Купала», під яким ми і знаємо його тепер. 8 липня (25 червня по старому стилю) православна церква вшановує пам’ять Святих Петра і Февронії Муромських , покровителів любові і сімейного щастя. Масово 14 лютого як День святого Валентина і як День всіх закоханих в Європі святкується з XIII століття, а в Америці — з 1777. Свято це є світським (не релігійним).

В цей день у бібліотеці діти виготовляли валентинки.

Вони проявили неабияку майстерність та фантазію. У свої роботи вони вклали частинку своєї душі, всю свою любов та щирість. Валентинки прикріпили на деревце, і утворилось  "Дерево кохання"